вичитувати — [виечи/туватие] уйу, уйеиш … Орфоепічний словник української мови
вичитувати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
вичитати — див. вичитувати … Український тлумачний словник
вичитка — и, ж., друк. Дія за знач. вичитувати 4). Вичитка гранок … Український тлумачний словник
вичитування — я, с. Дія за знач. вичитувати 4), 5) … Український тлумачний словник
вичитуватися — ується, недок. Пас. до вичитувати … Український тлумачний словник
начитувати — ую, уєш, недок., начита/ти, а/ю, а/єш, док., перех. 1) Прочитувати в якій небудь кількості. 2) Читаючи за списком, називати прізвища. 3) розм. Читати що небудь вголос для когось, часто для загального відома. 4) розм. Читаючи, довідуватися про що… … Український тлумачний словник
прочитувати — ую, уєш, недок., прочита/ти, а/ю, а/єш, док. 1) перех. і неперех.Сприймати що небудь написане, надруковане, читаючи вголос або про себе. || що, про що. Знайомитися з чимсь шляхом читання. || що, про що. Знайомити когось із змістом чого небудь… … Український тлумачний словник
сповідати — а/ю, а/єш, недок., перех. 1) церк. Здійснювати обряд сповіді, вислуховувати чиїсь покаяння в гріхах і відпускати їх. 2) Розповідати на сповіді про свої гріхи. 3) перен., розм. Примушувати відверто зізнатися в чому небудь, розповісти про щось. ||… … Український тлумачний словник
чос — у, ч., заст. Свербіж. •• Дава/ти чо/су а) дуже бити кого небудь, успішно обороняючись; б) завдавати нищівного удару, давати належну відсіч ворогові; в) вичитувати кого небудь; лаяти, сварити; г) поспішно тікати, бігти куди небудь … Український тлумачний словник
